легковірний
ЛЕГКОВІ́РНИЙ, а, е.
Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий.
[Орися:] Вони вас одурять, ошукають, у біду вженуть! Ви неписьменні, легковірні, а се старі кримінальники! (І. Франко);
Добрий хлопчисько, тільки легковірний (Б. Лепкий);
Бачу, володарі безсмертя теж вміють потішатися над легковірними смертними (О. Бердник);
Грішно плямувати істину брехнею, а брехливе передавати легковірним нащадкам (П. Загребельний);
Цей Телесій, страшенний грошолюб. Мріє стати більйонером за рахунок того, що вводить в оману легковірних слабодухів (В. Кожелянко).
Словник української мови (СУМ-20)