ложниця

СПА́ЛЬНЯ (кімната для спання), СПОЧИВА́ЛЬНЯ, ВІДПОЧИВА́ЛЬНЯ заст., ОПОЧИВА́ЛЬНЯ заст., ПОЧИВА́ЛЬНЯ заст., ЛОЖНИ́ЦЯ (ЛІЖНИ́ЦЯ) заст.; ДОРТУА́Р заст. (загальна спальня для вихованців закритих навчальних закладів). — Ой, втомилась я, піду трошки охолону. — І Віра вийшла до спальні (А. Шиян); Тижнями вона лежала в своїй спочивальні, слабуючи на нерви (І. Нечуй-Левицький); В цю мить з почивальні почувся стогін хворої (А. Головко); Пан гетьман, як і завше, чепурився перед виходом з опочивальні (О. Ільченко); Іде султан.. І до Марусиної почивальні Шле наперед рабинь своїх безмовних (П. Куліш); Підчаший.. налив князеві другу (чарку) й поніс її на срібному підносі у великокняжу ложницю (Юліан Опільський).

Значення в інших словниках

1. ложниця — Ло́жниця: — жінка, з якою розділяють ложе [51]  Словник з творів Івана Франка
2. ложниця — ложни́ця іменник жіночого роду спальня рідко  Орфографічний словник української мови
3. ложниця — -і, ж., діал. Кімната для спання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ложниця — ЛОЖНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Спальня. Підчаший .. налив князеві другу [чарку] й поніс її на срібному підносі у великокняжу ложницю (Юліан Опільський); Удосвіта, як челядь залишила ложницю, а зболена мати здрімнула там-таки, біля слабого...  Словник української мови у 20 томах
5. ложниця — ЛОЖНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Спальня. Підчаший.. налив князеві другу [чарку] й поніс її на срібному підносі у великокняжу ложницю (Оп., Іду.., 1958, 574).  Словник української мови в 11 томах
6. ложниця — Ложни́ця, -ці ж. Спальня. (Молоду) в ложницю повели. К. Бай. 35.  Словник української мови Грінченка