мрійливий
ЗАМРІ́ЯНИЙ (який поринув у мрії), МРІЙЛИ́ВИЙ, МРІ́ЙНИЙ, РОЗМРІ́ЯНИЙ підсил. розм., ЗАМА́РЕНИЙ розм., РОЗМА́РЕНИЙ підсил. розм. — А мені такі подобаються, замріяні й несміливі, — мовив Мишко й глянув на дівчину (В. Кучер); Увійшов Володя Сосюра.. Смуглявий, мрійний... (О. Ковінька); Одна молода залюблена дівчина, вічно розмріяна, неначе кам'яніла з якоїсь розкоші коло тих рож (О. Кобилянська); Мовчить (Паріс) розмарений, поглядає на царський двір (Леся Українка).
РОМАНТИ́ЧНИЙ (схильний до мріяння, до ідеалізації дійсності), МРІ́ЙЛИВИЙ, МРІ́ЙНИЙ, ЕМОЦІ́ЙНО-ПІДНЕ́СЕНИЙ. Для поривчастого й поетичного темпераменту Марусі треба би було іншого чоловіка: розумного, твердого і трошки романтичного (Г. Хоткевич); В дитинстві у мене був певний нахил до споглядальності. Я був дуже мрійливим хлопчиком (О. Довженко); Дівчинка росла вразлива й мрійна (З. Тулуб).
Словник синонімів української мови