наложниця

НАЛО́ЖНИЦЯ заст. (жінка, що перебуває на утриманні або під владою знатного чи взагалі заможного чоловіка, його коханка, звичайно у феодальному суспільстві), ПІДЛО́ЖНИЦЯ заст. рідше, НАПЕ́РСНИЦЯ заст.; УТРИ́МАНКА (жінка, що живе на утриманні коханця). Велить (князь) приводити до себе мужніх жон, і дівиць розтляє, і наложниць має у Вишгороді триста (П. Загребельний); Вона самому Мозар-Дихану в наперсниці за гріх батьків віддана (І. Ле).

Значення в інших словниках

1. наложниця — нало́жниця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. наложниця — див. повія  Словник синонімів Вусика
3. наложниця — -і, ж., заст. Коханка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наложниця — Копилиця, щудра, див. одалиска, підложниця, метроса  Словник чужослів Павло Штепа
5. наложниця — НАЛО́ЖНИЦЯ, і, ж., заст. Коханка. Став [Левицький] грати роль польського шляхтича, утримував наложницю, на яку витрачав великі гроші і для якої закупив село Збору (І. Франко); [Поліксена:] Ой лихо тяжке! Батеньку! Матусю! Наложницею стане ваша доня! (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
6. наложниця — НАЛО́ЖНИЦЯ, і, ж., заст. Коханка. Став [Левицький] грати роль польського шляхтича, утримував наложницю, на яку витрачав великі гроші і для якої закупив село Збору (Фр., XVI, 1955, 151).  Словник української мови в 11 томах