наречений
НЕРІ́ДНИЙ (про членів сім'ї та взагалі родичів — який не перебуває в кровній спорідненості з ким-небудь); НАЗВА́НИЙ, НАРЕЧЕ́НИЙ (якого стали вважати родичем кому-небудь); ПРИ́БРАНИЙ діал. (про названого батька або матір); ПРИЙО́МНИЙ (якого прийняли в чужу родину). Із жалю до синочка вирішила була торік батька йому добути, хоч нерідного..: "Оце буде тобі тато, Порфире. Заступатиметься за тебе" (О. Гончар); — Семене Ларивоновичу, — сказав Мишуня твердо й саме так, як чекав од нього названий батько, — я зрозумів, нащо ви показали мені листа (Ю. Яновський); Невеличка хата сторожа побудована заходом В. Г. Шевченка, нареченого брата поета (М. Коцюбинський).
НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Родичі нареченого перепивають родичів молодої (А. Хорунжий); Король випив поперед усього за молоду княгиню та за молодого жениха (І. Нечуй-Левицький); — Чий же то сивий кінь у дворі стоїть? Се ж того козака, що ми бачили, ..се ж твого судженого! (П. Куліш); На весіллі хтось чарку розбив, — Молода на посаді сумує, Молодий смутно чоло схилив; — Не журіться, то щастя віщує! (Леся Українка); Наїхали старости й молодик за ними (Т. Шевченко); (Олена:) Мамо, пора молодим князю і княгині постіль слати! (М. Кропивницький); Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню (Н. Кобринська).
НАРЕЧЕ́НІ мн. (наречений і наречена); МОЛОДІ́, МОЛОДЯ́ТА пестл. (під час весілля). Він привітався, підійшов до наречених, поздоровив їх (В. Собко); Під час вечері не обійшлося без того, щоб двом парам молодих не прокричали гірко (Ю. Шовкопляс); На весіллі бринять чарочки, — Хай здорові живуть молодята! (Леся Українка).
Словник синонімів української мови