перевага

ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне). Провідати сина їй дозволено буде лише згодом, коли він відбуде карантин та своєю поведінкою заслужить право на зустріч з матір'ю (О. Гончар); Сенат.. присудив кодачанам жить на городській землі з тими привілеями, які має земство (О. Стороженко); Готель заселяли переважно військові. Їм надавалася й перевага (Я. Баш); — Не знаю, чи входить у прерогативи секретаря жюрі показувати членам жюрі рецензії їхніх товаришів (П. Загребельний). — Пор. пі́льга.

ПЕРЕВА́ГА (якість, властивість, що вигідно вирізняє кого-, що-небудь), ПЛЮС розм.; ПРИНА́ДА (те, що приваблює); ПЕ́РШІСТЬ, ВИ́ЩІСТЬ, ЗВЕ́РХНІСТЬ, ВЕРХ, ПЕРШЕНСТВО́ рідше, ПРІОРИТЕ́Т книжн., ПРИМА́Т книжн. (те, що забезпечує провідне місце); КО́ЗИР розм. (те, що у відповідний момент сприяє успіху). Знайдено сто і одну перевагу кравецького фаху перед іншими (Ірина Вільде); Хапкий (хлопець) до всякого діла, а це неабиякий плюс (О. Гончар); Довго умовляв її Лейбко зв'язати у клунок свої речі, малював перед нею принади бердичівського життя (Н. Рибак); І з того моменту, коли сільська дячиха смиренно й одверто признала вищість своєї станіславської колежанки, — між ними запанувала цілковита гармонія (Г. Хоткевич); Він нічим не підкреслював своєї зверхності над нами (В. Земляк); Діло перед думками має першенство (Уляна Кравченко); Три лейтенанти аж почервоніли. Адже мова йшла про пріоритет родів військ, представниками яких вони були (Ю. Мокрієв); Пам'ятаючи про примат змісту над формою, ми ніяк не можемо нехтувати формою (М. Рильський); Вона добре обміркувала, чим критиме своїх опонентів — народним мистецтвом, це був її головний козир (М. Ю. Тарновський).

Значення в інших словниках

1. перевага — (наявність чогось більшою мірою, ніж у когось) зверхність, книжн. плюс, примат.  Словник синонімів Полюги
2. перевага — перева́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. перевага — (у чому) вищість, першість, верх, зверхність, п. козир, плюс, жм. сила <н. не наша сила>, кн. переважання; (правова) привілей; мн. ПЕРЕВАГИ, вигоди; пор. ПРІОРИТЕТ.  Словник синонімів Караванського
4. перевага — [пеиреивага] -гие, д. і м. -аз'і  Орфоепічний словник української мови
5. перевага — -и, ж. 1》 над ким – чим і без додатка. Якість, властивість, що вигідно відрізняє кого-, що-небудь від когось, чогось. || Володіння вищими якостями порівняно з ким-, чим-небудь. 2》 Більша, ніж у кого-небудь, кількість (війська, техніки і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. перевага — ПЕРЕВА́ГА, и, ж. 1. над ким – чим і без прям. дод. Якість, властивість, що вигідно відрізняє кого-, що-небудь від когось, чогось. Волокно сорту “могилівський” має ряд переваг над волокном сорту “томський-ю” (з газ.  Словник української мови у 20 томах
7. перевага — Перева́га, -ги, -зі; -ва́ги, -ва́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. перевага — ПЕРЕВА́ГА, и, ж. 1. над ким-чим і без додатка. Якість, властивість, що вигідно відрізняє кого-, що-небудь від когось, чогось. Світова соціалістична система має великі переваги над світовою системою капіталізму (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах
9. перевага — Перевага, -ги ж. 1) Перевѣсъ; преимущество. Не дай же їм на суді переваги. К. Іов. 37. 2) гуляти в переваги. Родъ игры: дѣти кладуть на бревно доску и, ставъ на концахъ, качаются. Канев. у. 3) на перевазі стати. Воспротивиться, мѣряться силами.  Словник української мови Грінченка