поводок
ВОЛОСІ́НЬ (у вудці), ВОЛОСНЯ́, ЛІ́СКА, ПОВОДО́К. Стис удилище, підсік... Ого, нівроку! Немов струна співає волосінь (М. Рильський); Все відбилося у воді — поплавець з гусячого пера, і скручена з кінського хвоста волосня, і довге ліщинове вудлище (А. Шиян); В руках у вас вудочка. Ліска у вас кріпка, гачок у вас сталевий, загартований, міцний (Остап Вишня); Петро.. почав піднімати над водою один за одним поводки з гачками (П. Загребельний).
ШВО́РА (ремінь, шнур, на якому водять собак, перев. мисливських), ШВО́РКА, ПОВОДО́К, РЕМІНЕ́ЦЬ, СМИК. — Нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (О. Стороженко); Якась розкохана пані, тримаючи на шворці песика, здивовано зиркнула на залізничника (М. Стельмах); Вівчарка натягує поводок і починає гарчати (В. Козаченко); Двоє супутників поспішали за графом, тягнучи на ремінці собак (О. Донченко); У ріг затрублено, і під його музику Зануджені хорти самі ідуть на смик (переклад М. Рильського).
Словник синонімів української мови