поводок
ПОВОДО́К, відка́, ч.
1. Те саме, що повіде́ць.
Боєць схилився на коні .. Рука трима спрокволу Ремінний жовтий поводок, Опущений додолу (А. Малишко).
2. Прикріплений до нашийника ремінь (або ланцюжок), за який водять собаку.
Купили ви йому [собаці] нашийника, купили поводок і за кілька часу ведете до мисливського клубу (Остап Вишня);
– Які набундючені вони ходять по місту в білих капелюхах з довгими нагаями в руках і з величезними датськими догами на повідках, – вставив красивий, ставний Бородін (О. Іваненко);
– У Німеччині дуже суворі правила. Якщо перехожий побачить собаку без повідка, він може відразу висловити своє невдоволення його власнику (з газ.).
3. Те саме, що волосі́нь 3.
Петро забрів у воду, потихеньку потяг за шворку, почав піднімати над водою один за одним поводки з гачками (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)