подивитися
ГЛЯ́НУТИ, ПОГЛЯ́НУТИ, ПОДИВИ́ТИСЯ, ЗИ́РКНУТИ, СПОГЛЯ́НУТИ рідше, ЗГЛЯ́НУТИ рідше, ЗИРНУ́ТИ рідше, ЛУ́ПНУТИ фам., ГЛИ́ПНУТИ діал., ПОГЛИ́ПНУТИ діал.; БЛИ́МНУТИ, БЛИ́СНУТИ, ЗБЛИ́СНУТИ, БЛИ́КНУТИ (перев. зі сл. очима, оком, поглядом). Гляньте, хлопці! Сонце підвелося!.. (В. Сосюра); Погляну я в теє віконце (Леся Українка); Хочеться хоч подивиться На свій край на милий (Т. Шевченко); Катря од печі зиркнула раз — сидять (Юхим і Цигуля), понасуплювались і мовчать, потім глянула вдруге (А. Головко); Повернулася (Катря) додому ік вечору така, що батько споглянув, та й поспитав у неї, де була (Марко Вовчок); Леся, зглянувши на матір, похитала головою (П. Куліш); Дід Маркіян скоса, пильно зирнув на Валю (С. Васильченко); Пройшов (матрос) повз самого вартового. Той лупнув на нього байдуже (І. Микитенко); Микола поглянув на стелю, глипнув в один кут і в другий (Лесь Мартович); Василь.. збоку поглипнув на сина, крадькома, несміливо (І. Франко); Варвара Григорівна злісно блимнула поглядом на чоловіка (М. Стельмах); Василина блиснула круглими карими очима і знов спустила вії на щоки (І. Нечуй-Левицький); — В мене є пропозиція, — зблиснула оченятами Марися Павлівна, — давайте назвем (табір).. "Бригантина" (О. Гончар); Яків понуро бликнув очима на батька (Панас Мирний). — Пор. 1. диви́тися.
ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; МІРКУВА́ТИ, РОЗМІРКО́ВУВАТИ, РОЗДУ́МУВАТИ, РОЗГА́ДУВАТИ, РОЗМИШЛЯ́ТИ, РОЗМИ́СЛЮВАТИ, МІЗКУВА́ТИ розм., РОЗДУ́МУВАТИСЯ розм., РОЗУМУВА́ТИ розм., МЕТИКУВА́ТИ розм., КУМЕ́КАТИ розм., МИКИ́ТИТИ розм., РОЗКИДА́ТИ перев. із сл. розумом, умом і т. ін., розм., КМІТИ́ТИ (КМЕТИ́ТИ) розм., КМІТУВА́ТИ (КМЕТУВА́ТИ) розм., ГАДКУВА́ТИ діал., МУСУВА́ТИ діал. (перев. без додатка — заглиблюватися в якісь думки, зважуючи, враховуючи всі деталі); НОСИ́ТИСЯ з чим, розм. (приділяти надто багато уваги чомусь). — Док.: поду́мати, погада́ти, поми́слити, зміркува́ти, розміркува́ти, розми́слити, помізкува́ти, пометикува́ти, покуме́кати, розки́нути, подиви́тися розм. — Нема тобі чого думати та гадати. Гаятись тепер небезпечно.., їдь і не сперечайся! (І. Нечуй-Левицький); Те, чого Левенець не мав і в думці, Самусь уже знав, як таблицю множення (П. Загребельний); Ченці і барони Розвернулись у будинках І гадки не мають — Бенкетують (Т. Шевченко); Еней один за всіх не спав; Він думав, мислив, умудрявся, Як Турна-ворога побить (І. Котляревський); Не візьму Марти я й сам, — помишляю (Марко Вовчок); Почав (Лазаревський) міркувати, чим і як допомогти Тарасу Григоровичу (З. Тулуб); Роздумуючи та розмірковуючи, вийшли наші друзі бруківкою за село (Д. Бедзик); Об чім же вона там не думала?.. об чім не розмишляла?.. чого то не розгадувала?.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Розмислюючи, давав (Вишневецький) накази (І. Ле); З якогось часу Миколі починало подобатись мізкувати над задачками (Ю. Мушкетик); Частенько-часто, сидячи поруч із дівчиною, роздумувався він про свою жінку (Марко Вовчок); Сидячи вечорами в своїй кімнаті, самотній і худий, Льова Роттер отак невесело розумував (В. Підмогильний); Сидю я самотою в хаті та вже метикую: чи й, справді, не розлучиться мені з чоловіком? (А. Кримський); — Моя це і єсть пропозиція про червоний прапор; — от нехай Максим скаже: кумекали ми з ним про це ще в потаємному гуртку (Ю. Смолич); "Що робить?" — микитив наш Клим Нетудихата (С. Олійник); Дружина лише вражено зітхала, в душі горда за чоловіка, що вільно розкидав умом, удався на складні міркування (К. Гордієнко); — Як би вислизнути з-під ласкавої опіки? — кмітували друзі (Я. Качура); Він не тямив себе і, гадкую, не пам'ятає, що кричав тоді (В. Дрозд); Довго він мусував про своє безталання (Словник Б. Грінченка); Чого ж триматись, чого ж мучитись, чого ж у сутінках носитися з болісними думками й догадками? (М. Стельмах); — Чіпко!.. — молила вона. — Покинь (розбій).. — Побачу, Галю. Подивлюся... (Панас Мирний). — Пор. обду́мувати.
ЗАГЛЯДА́ТИ (дивитися у що-, за що-, крізь що-небудь, намагаючись побачити когось, щось), ЗАЗИРА́ТИ, ДИВИ́ТИСЯ. — Док.: загля́нути, зазирну́ти, подиви́тися. Роман підходить до комірчини, пригинається, заглядає у віконце (М. Стельмах); Тримаючи одне одного за руки, вони зазирають у пробоїни, в моторошну глибінь темних трюмів (О. Гончар); Вийшла далі мати на двір, під калину, з-за пшенички дивиться давай (А. Тесленко). — Пор. 1. диви́тися.
ОГЛЯДА́ТИ (ОБГЛЯДА́ТИ) (робити огляд чого-небудь, знайомитися з чимось), РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБДИВЛЯ́ТИСЯ, ДИВИ́ТИСЯ, ОЗИРА́ТИ (ОБЗИРАТИ рідше). — Док.: огля́нути (обгля́нути), погля́нути, огле́діти (обгле́діти), оглядіти (обглядіти рідше), розгля́нути, обдиви́тися, подиви́тися, озирну́ти (обзирну́ти). Другого дня вранці Клин Хаврусь устав і пішов оглядать свою оселю (І. Нечуй-Левицький); Пан піде завод обглядати, щоб усяк був при свойому місці (Г. Квітка-Основ'яненко); Чоловік розглядав хату (А. Шиян); Покинувши свої речі на станції, я пішов обдивлятися місто (В. Самійленко); Іде чернець у Вишгород На Київ дивитись (Т. Шевченко); Сьогодні по обіді погуляю трохи, подивлюсь Колізей і старовину (М. Коцюбинський); Вражений пишнотою, Теодосій озирав собор і нишком прицмокував (А. Хижняк). — Пор. 1. огля́нути.
ОГЛЯДА́ТИ (визначати стан здоров'я, характер захворювання), ОБСТЕ́ЖУВАТИ, ДИВИ́ТИСЯ рідше. — Док.: огля́нути, обсте́жити, подиви́тися. Тимка оглядала молоденька, затягнута в білий халатик дівчина. Вона послухала його трубкою (Григорій Тютюнник); Замполіт наказав.. уважно обстежити здоров'я своїх юних лейтенантиків (О. Гончар); Вчора дивились моє серце і замалювали його в рентгенівському знімку (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови