поправний

ВИПРА́ВНИЙ (якого можна виправити, який піддається виправленню), ПОПРА́ВНИЙ.

ПРА́ВИЛЬНИЙ (відповідний прийнятим правилам, даній ситуації, без помилок), ТО́ЧНИЙ, ПОПРА́ВНИЙ розм.; ПРЯМИ́Й (без відхилень від обраного напряму); ЧИ́СТИЙ (про мову, стиль тощо). Не раз, заблудившися, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям (О. Донченко); Тільки точне виконання кожним загоном свого завдання могло забезпечити загальний успіх (О. Гончар); — Нехай небо розсудить, хто з нас винен! — крикнув князь Святослав. — Боги! Допоможіть мені зробити поправний суд із братом! (С. Скляренко); В снах юності так сквапно ми шукаєм Прямих стежок і молодим умом Так просто, гарно вік свій укладаєм (І. Франко); В хату вступає жінка господаря, звертаючись до дітей чистою, неламаною мовою (М. Коцюбинський); — Пор. безпомилко́вий.

ВИПРАВНИ́Й (стос. виправлення чого-небудь; признач. для перевиховання, виправлення кого-небудь), ПОПРАВНИ́Й. Виправні роботи; Виправна колонія; Поправні заклади.

ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., ПОВОРОТКИ́Й розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ рідше, ПОПРА́ВНИЙ рідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення.. умілою рукою пороблені (Ю. Яновський); На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (О. Донченко); (Квасолиха:) Не кожна й молодиця зугарна до смаку випекти хліб (М. Кропивницький); Я в танцях далеко не такий зручний, як в орудуванню пером (О. Маковей).

Значення в інших словниках

1. поправний — попра́вний прикметник якого можна виправити; правильний поправни́й прикметник виправний рідко  Орфографічний словник української мови
2. поправний — Попра́вний. Правильний, досконалий. Виразна і поправна мова вчителя — се найліпший засіб навчити і дітий говорити виразно і поправно (Канюк, 1911, 70); В низших клясах відповіди хором мають ще й иньше значінє: вони приневолюють неуважного до уваги...  Українська літературна мова на Буковині
3. поправний — I поправн`ий-а, -е, рідко. Те саме, що виправний. II попр`авний-а, -е. 1》 Те саме, що виправний. || Якого можна поповнити чим-небудь. 2》 рідко. Те саме, що правильний. || Те саме, що вправний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поправний — ПОПРАВНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що виправни́й. По-новому висвітлює дослідник [О. Засенко] зв'язки письменниці [Марка Вовчка] з О.  Словник української мови у 20 томах
5. поправний — Попра́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. поправний — ПОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Те саме, що випра́вний; // Якого можна поповнити чим-небудь. Думки її, наче рої жалючих ос, в’ються і жалять і сповнюють душу безнадійністю, нічим не поправною втратою (Шиян, Баланда, 1957, 249). 2. рідко. Те саме, що пра́вильний.  Словник української мови в 11 томах