поправний

ПОПРА́ВНИЙ, а, е.

1. Те саме, що випра́вний;

// Якого можна поповнити чим-небудь.

Думки її, наче рої жалючих ос, в’ються і жалять і сповнюють душу безнадійністю, нічим не поправною втратою (Шиян, Баланда, 1957, 249).

2. рідко. Те саме, що пра́вильний.

Коли говорить [пані Марко], можна за нею писати. Її мова поправна, інтересна (Коб., І, 1956, 247);

[Меценат:] Чи ти б хотів, щоб наші всі народи по-варварськи довіку говорили?.. [Прокуратор:] Нехай мовчать, поки як слід навчаться поправної латині! (Л. Укр., III, 1952, 452);

// Те саме, що впра́вний.

Вона поглянула з суворістю знавця.. — Чудово! Сильний хист і олівець поправний! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 108).

ПОПРАВНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що виправни́й.

По-новому висвітлює дослідник зв’язки письменниці [Марка Вовчка] з О. В. Пассеком, підкреслюючи їхні щирі стосунки, позитивно оцінюючи проекти реорганізації тюрем і поправних закладів у Росії, складені ним (Рад. літ-во, 7, 1965, 86).

Значення в інших словниках

1. поправний — попра́вний прикметник якого можна виправити; правильний поправни́й прикметник виправний рідко  Орфографічний словник української мови
2. поправний — Попра́вний. Правильний, досконалий. Виразна і поправна мова вчителя — се найліпший засіб навчити і дітий говорити виразно і поправно (Канюк, 1911, 70); В низших клясах відповіди хором мають ще й иньше значінє: вони приневолюють неуважного до уваги...  Українська літературна мова на Буковині
3. поправний — I поправн`ий-а, -е, рідко. Те саме, що виправний. II попр`авний-а, -е. 1》 Те саме, що виправний. || Якого можна поповнити чим-небудь. 2》 рідко. Те саме, що правильний. || Те саме, що вправний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поправний — ПОПРАВНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що виправни́й. По-новому висвітлює дослідник [О. Засенко] зв'язки письменниці [Марка Вовчка] з О.  Словник української мови у 20 томах
5. поправний — ВИПРА́ВНИЙ (якого можна виправити, який піддається виправленню), ПОПРА́ВНИЙ. ПРА́ВИЛЬНИЙ (відповідний прийнятим правилам, даній ситуації, без помилок), ТО́ЧНИЙ, ПОПРА́ВНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. поправний — Попра́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)