походження

ПОХО́ДЖЕННЯ (належність за народженням до певної національності, класу, місцевості тощо), РОДОВІ́Д, РІД, ПОРО́ДА, КРОВ (з означ. — належність за народженням до певної соціальної верстви); ГЕНЕАЛО́ГІЯ (історія роду). Він був з походження француз, і мав козацькі довгі вуса, і очі добрі та ясні (В. Сосюра); Я всіляко намагався вияснити його родовід, та Разуєв ухилявся від відповіді (В. Логвиненко); Анатолій Пилипенко, родом з села Шевченкове на Черкащині, змалку звик до важкої роботи на землі (Ю. Мартич); (Петро:) Я чоловік простої породи, простим і зостануся. Таку мені й жінку треба. Хай не буде вона панею, а буде помішницею (Панас Мирний); Батьків батько був у Лебедині шевцем. Материн батько був у Груні хліборобом. Глибшої генеалогії не довелося мені прослідити (Остап Вишня).

ПОХО́ДЖЕННЯ (виникнення, утворення, поява чогось як наслідок якихось подій, процесів, явищ і т. ін.), ПОСТАННЯ́ рідше, ГЕНЕ́ЗИС книжн., ГЕНЕ́ЗА книжн.; ЕТНОГЕНЕ́З (походження народу); ЕТИМОЛО́ГІЯ (походження слова та його зв'язки з іншими спорідненими словами). В суботу приїде лектор, прочитає про походження світу (Ю. Яновський); Питань походження української мови, власне, кілька. Перше стосується постання української літературної мови (Л. Булаховський); Автор обмежив себе на дослідження генезису "Енеїди" (І. Франко); Генезу поетових образів можна знайти за тими тонкими й характерними запахами, за якими людина, що виросла в лісі, пізнає ялицю, смереку, сосну чи ялівець (з газети); Більшість сучасних дослідників схиляється до думки, що процеси слов'янського етногенезу криються в первісній історії східноєвропейських племен (з журналу).

Значення в інших словниках

1. походження — (приналежність до певної спільної за якимись прикметами групи) родовід, рід, (за чистотою походження) порода, кров; (історія роду) генеалогія; (виникнення чогось) генезис, (поява слів) етимологія.  Словник синонімів Полюги
2. походження — похо́дження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. походження — Родовід; ФР. рід, рід-плем'я, порода; (слів) етимологія; (Землі) виникнення, утворення, постання, генеза.  Словник синонімів Караванського
4. походження — [походжеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
5. походження — -я, с. 1》 Належність за народженням до певної національності, класу, місцевості і т. ін. 2》 Виникнення, утворення, поява чого-небудь як наслідок якихось подій, процесів, явищ і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. походження — ПОХО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Належність за народженням до певної національності, класу, місцевості і т. ін. Він був з хлопського роду і тепер, ставши “паном підмайстром”, дуже стидався свого походження (І.  Словник української мови у 20 томах
7. походження — Похо́дження, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. походження — ПОХО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Належність за народженням до певної національності, класу, місцевості і т. ін. Він був з хлопського роду і тепер, ставши «паном підмайстром», дуже стидався свого походження (Фр.  Словник української мови в 11 томах