придворний
ПРИДВО́РНИЙ (який перебував на службі при царському, рідше великопанському дворі, належав до близького оточення монарха або пана; який був власністю двору тощо), ДВІРСЬКИ́Й, НАДВІ́РНИЙ заст. Біля підніжжя трону, по обидва боки, стояли в блакитних камзолах, обшитих золотими позументами, придворні особи (Н. Рибак); Єремія взяв Гризельду під руку й повів до палацу. Панки й двірські слуги пішли за ним (І. Нечуй-Левицький); Гетьман Сенявський почав заводити надвірні міліції для оборони від гайдамаків (Г. Хоткевич).
ПРИДВО́РНИЙ у знач. ім., ЦАРЕДВО́РЕЦЬ книжн., заст., НАДВІ́РНИЙ заст. Повно було (при палаці) придворних, ключників, замочників, стольників (П. Загребельний); Старий царедворець, відомий у шляхетних колах як розумний дипломат і скнара, похитав подагричними пальцями (Н. Рибак); — Вона йому (панові) сокирою голову провалила; побоялися приступити до неї надвірні та й спалили з хатою разом (М. Старицький).
Словник синонімів української мови