Словник синонімів української мови

підбій

ЗАГЛИ́БИНА (заглиблене місце на чому-небудь), ЗАГЛИ́БЛЕННЯ, ПОГЛИ́БЛЕННЯ рідко; ВИ́ЇМКА, Я́МКА, ГЛИ́БКА діал. (невелика заглибина); ЗАПА́ДИНА (більших розмірів); ВДА́ВЛЕННЯ (УДА́ВЛЕННЯ), ВМ'Я́ТИНА (УМ'Я́ТИНА) рідко (від удару або тиснення); НІ́ША, ПІДБІ́Й спец. (спеціально зроблена, перев. у стіні, на схилі берега, гори). Ножиком я став виколупувати в стіні заглибини, куди б могла стати нога (О. Донченко); В її прегрубих, від старості почорнілих стінах повно було.. ніш і заглиблень (І. Франко); Її налякали й дядькові очі, й химерні губи — верхня схожа на чирвину, товсто вростала у виїмку нижньої (М. Стельмах); — От я, помолившись Богу, і подравсь вуглом до віконця. Де в стіні ямка, то там ногою упрусь, де виткнулась печина, то рукою хапаюсь (О. Стороженко); На довбаному стільчику сидить коло обтесаного для ступи пня батько і теслицею вибиває глибку (М. Стельмах); Катери наближалися, важко поринаючи у воду. Чорні, обпалені, побиті осколками бомб, з глибокими вм'ятинами на бортах (В. Кучер); Радист склав апарат і відніс його в таємну, видовбану в землі нішу (Ю. Бедзик); Поховальний обряд передбачав спорудження в одній із стінок могильної ями ніші або підбою, куди клали померлого (з підручника).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. підбій — підбі́й 1 іменник чоловічого роду вирубування породи рідко підбі́й 2 іменник чоловічого роду ніша  Орфографічний словник української мови
  2. підбій — I -бою, ч., рідко. Внутрішній бік (звичайно крила птаха). II -бою, ч., спец. 1》 Відрубування знизу кам'яного вугілля, руди та іншої породи від масиву для полегшення відбою. 2》 Ніша, нора і т. ін., видовбані в стіні ями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підбій — ПІДБІ́Й¹, бо́ю, ч., рідко. Внутрішній бік (звичайно крила птаха). Підбій крила [качура] і пахові пера білі (з наук. літ.); Над водою, сяючи білим підбоєм круто вигнутих крил, неквапно пролетів зимовий кобець (М. Стельмах). ПІДБІ́Й², бо́ю, ч., спец.  Словник української мови у 20 томах
  4. підбій — ПІДБІ́Й¹, бо́ю, ч., рідко. Внутрішній бік (звичайно крила птаха). Підбій крила [качура] і пахові пера білі (Птахівн., 1955, 37); Над водою, сяючи білим підбоєм круто вигнутих крил, неквапно пролетів зимовий кобець (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 699).  Словник української мови в 11 томах
  5. підбій — Підбій, -бою м. 1) Подкладка. Вх. Зн. 48. 2) Покореніе; порабощеніе. Желех. 3) насѣк. Arctia (гусеница). Вх. Пч. І. 5.  Словник української мови Грінченка