стривожений

ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл. душа, серце і т. ін.). Дівчина, втискаючи руки в сніг, ще боялася звестися на ноги. До неї першими підбігли занепокоєні Юрій Дзвонар і Василь Гайовий (М. Стельмах); Приводжу я Василя; він, сердешний, сумний, неспокійний (Ю. Федькович); На подвір'ї його зустріла стурбована дружина (І. Цюпа); Кутузов уважно вислухав знервованого комісара (П. Кочура); Серед робітників ходив Сиволап, нервовий, завжди чимось незадоволений (Д. Ткач); Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (М. Стельмах); Ще далеко за північ розбуркана молодь не вщухала (С. Васильченко); Котра козачка проходила, то все козачка розтурбована, у тривозі! (Марко Вовчок). — Пор. збу́джений.

Значення в інших словниках

1. стривожений — стриво́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стривожений — див. схвильований  Словник синонімів Вусика
3. стривожений — СТРИВО́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до стриво́жити. Напиши мені, як мама почуває себе, чи здорова зовсім, чи не стривожена дуже (М. Коцюбинський); До палаючої вівчарні вже поспішали стривожені дзвоном люди (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. стривожений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до стривожити. 2》 у знач. прикм. У якого викликали, якому вселили почуття неспокою, хвилювання. 3》 у знач. прикм. Який виражає збентеження, неспокій, тривогу. Стривожена душа чия, у кого; Стривожене серце чиє, у кого — хто-небудь відчуває неспокій, тривогу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стривожений — СТРИВО́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до стриво́жити. Напиши мені, як мама почуває себе, чи здорова зовсім, чи не стривожена дуже (Коцюб., III, 1956, 185); До палаючої вівчарні вже поспішали стривожені дзвоном люди (Мокр., Слід..  Словник української мови в 11 томах