сяяння

БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск); ПРО́БЛИСК (слабкий короткочасний блиск). Згадався знов сиваський бій, Червоний блиск ракети (М. Нагнибіда); Але море так близько, зеленкуваті блискоти його в її (Наталі) очах (Т. Масенко); — Як у казці! — нарешті обізвався Василь Трохименко, з дитинства закоханий у незвичайне сіяння небесних барв (Д. Прилюк); Білий сніг то виблискує, то виблиск тратить (Марко Вовчок); Бійці криком "ура" зустріли перший поблиск води (О. Гончар); У бік Ясинуватої небо палахкотіло полисками пожеж (П. Панч); Як небо маревно злилося з далеким вилиском ріки! (В. Сосюра); В кровавім розблиску огнів виднілися тут же в долині над рікою довгі, безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів (І. Франко); Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать (М. Кобринська). — Пор. 1. ві́дблиск.

Значення в інших словниках

1. сяяння — ся́яння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сяяння — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. сяяти. 2》 рідко. Те саме, що сяйво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сяяння — СЯ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. ся́яти. * Образно. Колишній вихрястий Юрко повідав мені, що вони з Володькою всю свою юнацьку пору прожили в сяянні світлого образу Мате Залка (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. сяяння — СЯ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. ся́яти. *Образно. Колишній вихрястий Юрко повідав мені, що вони з Володькою всю свою юнацьку пору прожили в сяянні світлого образу Мате Залка (Смолич, VI, 1959, 39). 2. рідко. Те саме, що ся́йво.  Словник української мови в 11 томах
5. сяяння — Сяяння, -ня с. = сяння. Ком. Р. І. 50.  Словник української мови Грінченка