сяяння

СЯ́ЯННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. ся́яти.

*Образно. Колишній вихрястий Юрко повідав мені, що вони з Володькою всю свою юнацьку пору прожили в сяянні світлого образу Мате Залка (Смолич, VI, 1959, 39).

2. рідко. Те саме, що ся́йво.

Поки блискавиця розпускала по небу павині хвости своїх сяянь, час мовби застигав на місці (Загреб., Шепіт, 1966, 346).

Значення в інших словниках

1. сяяння — ся́яння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сяяння — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. сяяти. 2》 рідко. Те саме, що сяйво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сяяння — СЯ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. ся́яти. * Образно. Колишній вихрястий Юрко повідав мені, що вони з Володькою всю свою юнацьку пору прожили в сяянні світлого образу Мате Залка (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. сяяння — БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск)...  Словник синонімів української мови
5. сяяння — Сяяння, -ня с. = сяння. Ком. Р. І. 50.  Словник української мови Грінченка