Великий тлумачний словник сучасної мови

сяяння

ся́яння

-я, с.

1》 Дія і стан за знач. сяяти.

2》 рідко. Те саме, що сяйво.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. сяяння — ся́яння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. сяяння — СЯ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. ся́яти. * Образно. Колишній вихрястий Юрко повідав мені, що вони з Володькою всю свою юнацьку пору прожили в сяянні світлого образу Мате Залка (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  3. сяяння — БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск)...  Словник синонімів української мови
  4. сяяння — СЯ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. ся́яти. *Образно. Колишній вихрястий Юрко повідав мені, що вони з Володькою всю свою юнацьку пору прожили в сяянні світлого образу Мате Залка (Смолич, VI, 1959, 39). 2. рідко. Те саме, що ся́йво.  Словник української мови в 11 томах
  5. сяяння — Сяяння, -ня с. = сяння. Ком. Р. І. 50.  Словник української мови Грінченка