сяяння

СЯ́ЯННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. ся́яти.

* Образно. Колишній вихрястий Юрко повідав мені, що вони з Володькою всю свою юнацьку пору прожили в сяянні світлого образу Мате Залка (Ю. Смолич);

Мати – ще, здається, зовсім недавно по-молодому легка, весела й щаслива, схожа на сяяння свічки, – зараз потемнішала, обважніла... (Є. Гуцало);

Він [гребінь] прикрашений зірками, виконаними пунктиром, які нібито передавали сяяння світила (з наук. літ.).

2. рідко. Те саме, що ся́йво.

Поки блискавиця розпускала по небу павині хвости своїх сяянь, час мовби застигав на місці (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. сяяння — ся́яння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сяяння — -я, с. 1》 Дія і стан за знач. сяяти. 2》 рідко. Те саме, що сяйво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сяяння — БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск)...  Словник синонімів української мови
4. сяяння — СЯ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. ся́яти. *Образно. Колишній вихрястий Юрко повідав мені, що вони з Володькою всю свою юнацьку пору прожили в сяянні світлого образу Мате Залка (Смолич, VI, 1959, 39). 2. рідко. Те саме, що ся́йво.  Словник української мови в 11 томах
5. сяяння — Сяяння, -ня с. = сяння. Ком. Р. І. 50.  Словник української мови Грінченка