талант

ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. (здібності, що можуть виявитися за певних умов); ДА́НІ мн. (якості, необхідні для чого-небудь). Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (І. Франко); Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Я виявив добрі здатності і, скінчивши школу, почав за допомогою вчителя готуватися екстерном за гімназію (О. Слісаренко); Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Кебети не маю (Т. Шевченко); Коли батько почав дуже хвалити спосібності свойого сина, хлопець почервонів, як рожа (І. Франко); Нема кеби зробить (Словник Б. Грінченка); Вони (чоловіки) беруть однією хистю (П. Куліш); — Значним є потенціал українських учених (з журналу). — Пор. 1. схи́льність, тала́нт.

ТАЛА́НТ (видатні природні здібності людини), ХИСТ, ОБДАРО́ВАННЯ (ОБДАРУВА́ННЯ), ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ТАЛАНОВИ́ТІСТЬ, ТАЛА́Н розм., ДАРУВА́ННЯ розм., ДАР уроч., КЕБЕ́ТА розм., І́СКРА БО́ЖА розм. Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Комедійне обдаровання письменника; Талант чи обдарування поета саме і проявляється в здібності творити хвилюючі образи і картини життя, образи, які до нього ніхто не створював (А. Малишко); Карнель не був упевнений у своїй талановитості, обдарованості (П. Загребельний); — Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю (Леся Українка); Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (М. Рильський); Чи так, батьку атамане? Чи правду співаю? Ех, якби-то!.. Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко); Панночка була (і єсть) гарна... має душу живу і навіть іскру Божу (Леся Українка). — Пор. зді́бність.

Значення в інших словниках

1. талант — Тала́нт: — грошова одиниця у Стародавній Греції, Месопотамії, Сирії та ін [51] — давня грецька золота монета [45;2,XIII]  Словник з творів Івана Франка
2. талант — тала́нт 1 іменник чоловічого роду хист тала́нт 2 іменник чоловічого роду давня грошова одиниця тала́нт 3 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
3. талант — ТАЛАНТ – ТАЛАН Талант1. 1. р. -у. Обдаровання людини; хист. 2. р. -а. Людина з видатними здібностями. Талант2, -а. У Стародавній Греції – вагова й грошово-вагова одиниця; в сучасній Греції – міра ваги. Талан, -у. Чийсь життєвий шлях, доля; щастя.  Літературне слововживання
4. талант — Хист, кебета, дар, обдаровання, обдарованість, талановитість, іскра Божа.  Словник синонімів Караванського
5. талант — I дар, здатність, здібність, обдаровання, обдарування, хист Фразеологічні синоніми: Божий дар; іскра Божа; іскра в голові II див. видатний  Словник синонімів Вусика
6. талант — I [талант] -нту, м. (на) -н'т'і (хист) II [талант] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў (про людину; грошова одиниця)  Орфоепічний словник української мови
7. талант — Хист, хисть, кебета, кеба, здібність  Словник чужослів Павло Штепа
8. талант — (від гр. talanton — терези) — видатні здібності людини щодо певного виду діяльності, високий ступінь обдарування, зокрема, в сфері музичного мистецтва.  Словник-довідник музичних термінів
9. талант — ТАЛА́НТ, ч. 1. род. у. Видатні природні здібності людини; хист, обдаровання. Я такий прихильник Вашого [Л. Мартовича] таланту, так люблю перо Ваше (М.  Словник української мови у 20 томах
10. талант — Багато талантів пропало, бо щастя не сприяло. Багато людей не використало своїх здібностей, бо обставини перешкодили. Не то талант, що лежить, а те, що біжить. Здібні люди не годні бути лінюхами, бо їх здібність жене їх до праці.  Приповідки або українсько-народня філософія
11. талант — Грошова одиниця, монета  Словник застарілих та маловживаних слів
12. талант — I -а, ч. У Стародавній Греції, Месопотамії, Сирії – вагова та грошова одиниця. II -у, ч. 1》 Видатні природні здібності людини; хист, обдаровання. || Здібність до чогось, уміння робити щось. Виявляти талант. 2》 род. -а. Людина з видатними природними здібностями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
13. талант — тала́нт (грец. τάλαντον, букв. – терези) 1. У Стародавній Греції вагова й грошово-вагова одиниця. 2. Видатні природні здібності, обдарованість. 3. В сучасній Греції міра ваги (150 кг).  Словник іншомовних слів Мельничука
14. талант — Найбільша стародавня вагово-грошова одиниця, що використовувалась у Вавилонії, Ассирії, потім у Греції; поділявся на 60 мін; вага т. залежала від локальних грошових систем.  Універсальний словник-енциклопедія
15. талант — зако́пувати (зарива́ти) / закопа́ти (зари́ти) (у зе́млю) свій тала́нт. Занедбувати, не розвивати свої здібності. — Ви, батечку, свій талант закопуєте. Мости мостами, а талант — фізика. Облиште мости, ідіть на кафедру фізики (Н.  Фразеологічний словник української мови
16. талант — ТАЛАНТ (від грецьк. τάλαντον — терези) — яскраво виявлені здібності людини у певній сфері діяльності, міра актуалізації її особистості.  Філософський енциклопедичний словник
17. талант — Тала́нт, -ту, -тові; -ла́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
18. талант — ТАЛА́НТ, ч. 1. род. у. Видатні природні здібності людини; хист, обдаровання. Я такий прихильник Вашого [Л. Мартовича] таланту, так люблю перо Ваше (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
19. талант — рос. талант перша найбільша обліково-грошова одиниця Стародавньої Греції, Вавилону, Малої Азії й інших країн. У сучасній Греції — міра ваги ( 150 кг). 2. Видатні природні здібності, обдарованість.  Eкономічна енциклопедія
20. талант — Талант, -ту м. Талантъ, дарованіе.  Словник української мови Грінченка