трійчатка

КАНЧУ́К (батіг із сплетених ременів з коротким пужалном), НАГА́Й, НАГА́ЙКА, ТРІПА́ЧКА розм.; ТРІЙЧА́ТКА розм. (з трьома хвостами); ДРОТЯ́НКА (з дроту). Він оперезав коня канчуком, і кінь враз вихопився вчвал (Л. Смілянський); У неділю пораненьку Усі дзвони дзвонять. Осаули з нагаями На панщину гонять (пісня); Вася передав йому свою польову сумку з ротними списками, коня і товсту плетену нагайку (О. Гончар); На крик влетів до казні капрал з тріпачкою в руці (І. Франко); Ці незрозумілі слова — кажуть, піп такими в церкві службу править — підкріплювалися трійчаткою, триремінним батіжком (О. Іваненко); Над головою йому.. засвистіла дротянка... Вона оперезала все тіло болючими, нестерпними голками (Г. Косинка). — Пор. 1. баті́г.

ТРІЙЧА́ТА (вила з трьома ріжками), ТРІЙЧАКИ́, ТРІЙЧА́ТКИ. У руках у мене вила-трійчата, залізні (Остап Вишня); Із-за останньої скирти вийшов чоловік у брилі з трійчаками на плечі (О. Десняк); Тут він на мене з ножем, Вибив я трійчатками з його руки ніж і зчепились ми, качаємось по землі (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. трійчатка — трійча́тка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. трійчатка — див. вила  Словник синонімів Вусика
3. трійчатка — ТРІЙЧА́ТКА, и, ж., розм. Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини. Підвів [управитель] угору правицю, і по ній аж до стегна вигнулось темне плетиво нагайки-трійчатки (М.  Словник української мови у 20 томах
4. трійчатка — -и, ж., розм. Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. трійчатка — Тройча́тка і трійча́тка, -тки  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. трійчатка — ТРІЙЧА́ТКА, и, ж., розм.. Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини. Підвів [управитель] угору правицю, і по ній аж до стегна вигнулось темне плетиво нагайки-трійчатки (Стельмах, І, 1962, 23)...  Словник української мови в 11 томах