трійчатка
ТРІЙЧА́ТКА, и, ж., розм.. Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини.
Підвів [управитель] угору правицю, і по ній аж до стегна вигнулось темне плетиво нагайки-трійчатки (Стельмах, І, 1962, 23);
Ці незрозумілі слова — кажуть, піп такими в церкві службу править —підкріплювалися трійчаткою, триремінним батіжком (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 19).
Словник української мови (СУМ-11)