трійчатка
ТРІЙЧА́ТКА, и, ж., розм.
Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини.
Підвів [управитель] угору правицю, і по ній аж до стегна вигнулось темне плетиво нагайки-трійчатки (М. Стельмах);
Ці незрозумілі слова – кажуть, піп такими в церкві службу править – підкріплювалися трійчаткою, триремінним батіжком (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)