Значення в інших словниках
-
трійчатка —
трійча́тка іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
трійчатка —
ТРІЙЧА́ТКА, и, ж., розм. Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини. Підвів [управитель] угору правицю, і по ній аж до стегна вигнулось темне плетиво нагайки-трійчатки (М.
Словник української мови у 20 томах
-
трійчатка —
-и, ж., розм. Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
трійчатка —
КАНЧУ́К (батіг із сплетених ременів з коротким пужалном), НАГА́Й, НАГА́ЙКА, ТРІПА́ЧКА розм.; ТРІЙЧА́ТКА розм. (з трьома хвостами); ДРОТЯ́НКА (з дроту). Він оперезав коня канчуком, і кінь враз вихопився вчвал (Л.
Словник синонімів української мови
-
трійчатка —
Тройча́тка і трійча́тка, -тки
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
трійчатка —
ТРІЙЧА́ТКА, и, ж., розм.. Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини. Підвів [управитель] угору правицю, і по ній аж до стегна вигнулось темне плетиво нагайки-трійчатки (Стельмах, І, 1962, 23)...
Словник української мови в 11 томах