трійчатка

трійча́тка

-и, ж., розм.

Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини.

Значення в інших словниках

1. трійчатка — трійча́тка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. трійчатка — див. вила  Словник синонімів Вусика
3. трійчатка — ТРІЙЧА́ТКА, и, ж., розм. Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини. Підвів [управитель] угору правицю, і по ній аж до стегна вигнулось темне плетиво нагайки-трійчатки (М.  Словник української мови у 20 томах
4. трійчатка — КАНЧУ́К (батіг із сплетених ременів з коротким пужалном), НАГА́Й, НАГА́ЙКА, ТРІПА́ЧКА розм.; ТРІЙЧА́ТКА розм. (з трьома хвостами); ДРОТЯ́НКА (з дроту). Він оперезав коня канчуком, і кінь враз вихопився вчвал (Л.  Словник синонімів української мови
5. трійчатка — Тройча́тка і трійча́тка, -тки  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. трійчатка — ТРІЙЧА́ТКА, и, ж., розм.. Предмет, що складається з трьох однакових частин, який має три однакові частини. Підвів [управитель] угору правицю, і по ній аж до стегна вигнулось темне плетиво нагайки-трійчатки (Стельмах, І, 1962, 23)...  Словник української мови в 11 томах