хватонути
УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) (захоплювати рукою, руками, зубами, якимсь знаряддям тощо); УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), СХОПИ́ТИ, ХОПИ́ТИ діал., ХВАТОНУ́ТИ розм. (перев. швидко, рвучко); ПРИЙНЯ́ТИ, ПРИЙМИ́ТИ діал. (від когось, звідкись — до рук, на плечі тощо). — Недок.: бра́ти, хапа́ти, хвата́ти розм. схо́плювати, прийма́ти. Одягся він, узяв сокиру, пішов (М. Коцюбинський); — Бери весло та правуй за мною (І. Нечуй-Левицький); Ухопив пес цілого пирога (О. Ковінька); Федот поблід, міцно схопив Прокопа за руку (Григорій Тютюнник); Олена схоплює мене за праве вухо (І. Микитенко); Хлопець хопив кусень пирога (С. Ковалів); Мусив ловити (Алі) мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було прийняти важкий мішок (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови