хватонути

хватону́ти

-ну, -неш, док., перех., однокр., розм.

Підсил. до хватнути.

|| З розмаху, з силою вдарити.

|| Поспіхом, наспіх захопити, зачерпнути, проковтнути що-небудь.

Значення в інших словниках

1. хватонути — хватону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хватонути — [хватоунутие] -ну, -тонеш, -тонеимо, -тонеите; нак. -тони, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. хватонути — ХВАТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, однокр., розм. Підсил. до хватну́ти. Кінь мітив на ногу малого. Може, не так хотів гризнути, як злякати .. А може, й хватонув би за маленьку литочку – хто знає (П. Загребельний); // З розмаху, з силою вдарити.  Словник української мови у 20 томах
4. хватонути — УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) (захоплювати рукою, руками, зубами, якимсь знаряддям тощо); УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), СХОПИ́ТИ, ХОПИ́ТИ діал., ХВАТОНУ́ТИ розм. (перев. швидко, рвучко); ПРИЙНЯ́ТИ, ПРИЙМИ́ТИ діал. (від когось, звідкись — до рук, на плечі тощо). — Недок.  Словник синонімів української мови
5. хватонути — ХВАТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., однокр., розм. Підсил. до хватну́ти. Кінь мітив на ногу малого. Може, не так хотів гризнути, як злякати.. А може, й хватонув би за маленьку литочку — хто знає (Загреб., Диво, 1968, 36); // З розмаху, з силою вдарити.  Словник української мови в 11 томах