шрубувати

ЗАГВИ́НЧУВАТИ (закріплювати чи доводити до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою), ЗАКРУ́ЧУВАТИ, ШРУБУВА́ТИ діал.; ПІДГВИ́НЧУВАТИ, ПІДКРУ́ЧУВАТИ, ПІДТЯГА́ТИ (додатково, ще трохи). — Док.: загвинти́ти, закрути́ти, підгвинти́ти, підкрути́ти, підтягти́. Єгор Шульга з своїми друзями-комсомольцями на телефонних стовпах загвинчував фарфорові ізолятори (А. Шиян); Серьожка пролежав півдня під машиною, спочатку відкручуючи ключем якусь першу-ліпшу гайку, а потім знову закручуючи її (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. шрубувати — див. ҐВИНТУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
2. шрубувати — ШРУБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Загвинчувати.  Словник української мови у 20 томах
3. шрубувати — шрубува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
4. шрубувати — шрубува́ти 1. закручувати (шуруп)(ст) 2. приховувати, затаювати (ст): Був собі звичайним мулярем, і це йому імпонувало. Ніколи навіть не шрубував своїх амбіцій, щоб стати будівничим підприємцем (Тарнавський З.)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. шрубувати — -ую, -уєш, недок., діал. Загвинчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шрубувати — Шрубува́ти, -бу́ю, -бу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шрубувати — ШРУБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Загвинчувати,  Словник української мови в 11 томах
8. шрубувати — Шрубувати, -бую, -єш гл. Винтить.  Словник української мови Грінченка