вибавляти

(траву) викорінювати, виводити, виполювати; (від смерти) рятувати, вирятовувати; пор. ВИНИЩУВАТИ, ВИГУБЛЮВАТИ.

Значення в інших словниках

1. вибавляти — вибавля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вибавляти — див. вибавити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вибавляти — ВИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́БАВИТИ, влю, виш; мн. ви́бавлять; док. 1. кого і без прям. дод. Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. Милостиня від смерті вибавляє, вона усякий гріх очищає (з публіц. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. вибавляти — див. нищити  Словник синонімів Вусика
5. вибавляти — ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
6. вибавляти — ВИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́БАВИТИ, влю, виш; мн. ви́бавлять; док., перех. 1. Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. Вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (Коб.  Словник української мови в 11 томах
7. вибавляти — Вибавля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. Рудч. Ск. І. 73. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки.  Словник української мови Грінченка