Значення в інших словниках
-
вибавляти —
вибавля́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
вибавляти —
(траву) викорінювати, виводити, виполювати; (від смерти) рятувати, вирятовувати; пор. ВИНИЩУВАТИ, ВИГУБЛЮВАТИ.
Словник синонімів Караванського
-
вибавляти —
ВИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́БАВИТИ, влю, виш; мн. ви́бавлять; док. 1. кого і без прям. дод. Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. Милостиня від смерті вибавляє, вона усякий гріх очищає (з публіц. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
вибавляти —
див. нищити
Словник синонімів Вусика
-
вибавляти —
ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док.
Словник синонімів української мови
-
вибавляти —
ВИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́БАВИТИ, влю, виш; мн. ви́бавлять; док., перех. 1. Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. Вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (Коб.
Словник української мови в 11 томах
-
вибавляти —
Вибавля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. Рудч. Ск. І. 73. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки.
Словник української мови Грінченка