вибавляти
Вибавля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл.
1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. Рудч. Ск. І. 73.
2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Ном. № 1313. Він вибавляв кукіль з жита. Борз. у. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить. Грин. Ш. 408.
Словник української мови Грінченка