лихоліття —
лихолі́ття іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
лихоліття —
див. біда; час
Словник синонімів Вусика
лихоліття —
[лиехоул’іт':а] -т':а, р. мн. -л'іт'
Орфоепічний словник української мови
лихоліття —
-я, с. Часи тяжкого лиха, бідування народу. || Лихо, бідування в такі часи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лихоліття —
Лиховина, лихочас
Словник чужослів Павло Штепа
лихоліття —
ЛИХОЛІ́ТТЯ, я, с. Часи тяжкого лиха, бідування народу. Розказали кобзарі нам Про войни [війни] і чвари, Про тяжкеє лихоліття... Про лютії кари, Що ляхи нам завдавали (Т.
Словник української мови у 20 томах
лихоліття —
ЛИХОЛІ́ТТЯ, я, с. Часи тяжкого лиха, бідування народу. Розказали кобзарі нам Про войни [війни] і чвари, Про тяжкеє лихоліття… Про лютії кари, Що ляхи нам завдавали (Шевч., II, 1963, 47); Після темної ночі, після лихоліття знову розцвітає життя (Донч.
Словник української мови в 11 томах
лихоліття —
Лихоліття, -тя с. Бѣдственное время, худыя времена. Як лихоліття було, то прийшов чужоземець татарин і ото вже на Вишгород б'є. ЗОЮР. І. 3. Росказали кобзарі нам про войни і чвари, про тяжкеє лихоліття, про лютії кари. Шевч. 365.
Словник української мови Грінченка