лихоліття
ЛИХОЛІ́ТТЯ, я, с. Часи тяжкого лиха, бідування народу.
Розказали кобзарі нам Про войни [війни] і чвари, Про тяжкеє лихоліття… Про лютії кари, Що ляхи нам завдавали (Шевч., II, 1963, 47);
Після темної ночі, після лихоліття знову розцвітає життя (Донч., IV, 1957, 212);
// Лихо, бідування в такі часи.
Страшне лихоліття народу і причини еміграції розкрив народний поет-коломийкар Закарпаття Олекса Улинець (Нар. тв. та етн., 2, 1966, 47).
Словник української мови (СУМ-11)