небокрай —
-ю, ч. 1》 Частина неба над лінією горизонту; обрій. 2》 поет. Те саме, що небо 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
небокрай —
НЕБОКРА́Й, ю, ч. 1. Частина неба над лінією горизонту; обрій. За темним лісом червоною загравою спалахнув небокрай (Д. Ткач); Уже сонце до небокраю хилиться (С. Олійник). 2. поет. Те саме, що не́бо...
Словник української мови у 20 томах
небокрай —
ГОРИЗО́НТ (видимий на відкритій місцевості простір), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д, О́ВИД рідше, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет.
Словник синонімів української мови
небокрай —
НЕБОКРА́Й, ю, ч. 1. Частина неба над лінією горизонту; обрій. За темним лісом червоною загравою спалахнув небокрай (Ткач, Крута хвиля, 1956, 63); Уже сонце до небокраю хилиться (С. Ол., З книги життя, 1968, 101). 2. поет. Те саме, що не́бо...
Словник української мови в 11 томах