Великий тлумачний словник сучасної мови

небокрай

небокра́й

-ю, ч.

1》 Частина неба над лінією горизонту; обрій.

2》 поет. Те саме, що небо 1).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. небокрай — небокра́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. небокрай — Небосхил, ОБРІЙ, крайнебо; (намет неба) небесний намет, НЕБО.  Словник синонімів Караванського
  3. небокрай — див. обрій  Словник синонімів Вусика
  4. небокрай — НЕБОКРА́Й, ю, ч. 1. Частина неба над лінією горизонту; обрій. За темним лісом червоною загравою спалахнув небокрай (Д. Ткач); Уже сонце до небокраю хилиться (С. Олійник). 2. поет. Те саме, що не́бо...  Словник української мови у 20 томах
  5. небокрай — ГОРИЗО́НТ (видимий на відкритій місцевості простір), О́БРІЙ, КРУГОВИ́Д, О́ВИД рідше, ВИДНОКО́ЛО (ВИНОКО́ЛО рідше) поет., ВИДНОКРА́Й поет., ВИДНОКРУ́Г поет., ВИДНОКІ́Л поет.  Словник синонімів української мови
  6. небокрай — НЕБОКРА́Й, ю, ч. 1. Частина неба над лінією горизонту; обрій. За темним лісом червоною загравою спалахнув небокрай (Ткач, Крута хвиля, 1956, 63); Уже сонце до небокраю хилиться (С. Ол., З книги життя, 1968, 101). 2. поет. Те саме, що не́бо...  Словник української мови в 11 томах