неподобний

(вчинок) ХАМСЬКИЙ, ганебний, обурливий, вартий <�гідний> осуду, НЕГІДНИЙ; (одяг) незугарний; П. безглуздий, нісенітний, нерозважливий, недоладний; (вираз) БЕЗСОРОМНИЙ.

Значення в інших словниках

1. неподобний — неподо́бний прикметник неналежний, непристойний  Орфографічний словник української мови
2. неподобний — див. гидкий  Словник синонімів Вусика
3. неподобний — -а, -е. 1》 Який не відповідає певній ситуації, виходить за норми прийнятої моралі, не підходить до певного випадку. || Позбавлений здорового глузду; безглуздий, нерозумний. || у знач. ім. неподобне, -ного, с. Щось позбавлене здорового глузду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неподобний — НЕПОДО́БНИЙ, а, е. 1. Який не відповідає певній обстановці, виходить за норми прийнятої моралі, не підходить до певного випадку. Він, бідний сирота, козарлюга запеклий, там між панством тим пишним, тільки в якійсь химерній неподобній одежі... (М.  Словник української мови у 20 томах
5. неподобний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
6. неподобний — Неподо́бний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. неподобний — НЕПОДО́БНИЙ, а, е. 1. Який не відповідає певній обстановці, виходить за норми прийнятої моралі, не підходить до певного випадку. Він, бідний сирота, козарлюга запеклий, там між панством тим пишним, тільки в якійсь химерній неподобній одежі… (Стар.  Словник української мови в 11 томах
8. неподобний — Неподобний, -а, -е 1) Несходный, непохожій. 2) Несообразный, не такой какъ слѣдуетъ. Пусти ж мене, пусти ж мене, подолянко, на піч! — «Ой не пущу, ой не пущу: неподобная річ». н. п. Бо' зна' що кажеш, Іване, неподобне! Лохв. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка