неподобний

НЕПОДО́БНИЙ, а, е.

1. Який не відповідає певній обстановці, виходить за норми прийнятої моралі, не підходить до певного випадку.

Він, бідний сирота, козарлюга запеклий, там між панством тим пишним, тільки в якійсь химерній неподобній одежі… (Стар., Облога.., 1961, 43);

В штабі французького гарнізону зразу ж переполошились. Адже мав місце неподобний акт громадської непокори (Смолич, V, 1959, 611);

// Позбавлений здорового розуму; безглуздий, нерозумний.

Коли люди дуже роз’ їздяться, то з листами завжди виходять неподобні річі [речі] (Л. Укр., V, 1956, 102);

// у знач. ім. неподо́бне, ного, с. Щось позбавлене здорового розуму.

[Нартал:] Пожар пустив би в Римі!.. [Люцій:] Ти плещеш неподобне. Се неправда. Ти б не одваживсь на таке ніколи (Л. Укр., II, 1951, 433).

2. Який діє всупереч нормам прийнятої моралі.

Наврочили неподобні люди: схопили діда німці (Ю. Янов., II, 1954, 162);

// Непристойний, безсоромний.

Досадно дівчині, що до неї приступає шайтан і нашіптує неподобні думки (Коцюб., І, 1955, 286);

Леся сама не раз чула, як Федоська взивала чоловіка неподобними словами (М. Ол., Леся, 1960, 82).

Значення в інших словниках

1. неподобний — неподо́бний прикметник неналежний, непристойний  Орфографічний словник української мови
2. неподобний — (вчинок) ХАМСЬКИЙ, ганебний, обурливий, вартий <�гідний> осуду, НЕГІДНИЙ; (одяг) незугарний; П. безглуздий, нісенітний, нерозважливий, недоладний; (вираз) БЕЗСОРОМНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. неподобний — див. гидкий  Словник синонімів Вусика
4. неподобний — -а, -е. 1》 Який не відповідає певній ситуації, виходить за норми прийнятої моралі, не підходить до певного випадку. || Позбавлений здорового глузду; безглуздий, нерозумний. || у знач. ім. неподобне, -ного, с. Щось позбавлене здорового глузду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. неподобний — НЕПОДО́БНИЙ, а, е. 1. Який не відповідає певній обстановці, виходить за норми прийнятої моралі, не підходить до певного випадку. Він, бідний сирота, козарлюга запеклий, там між панством тим пишним, тільки в якійсь химерній неподобній одежі... (М.  Словник української мови у 20 томах
6. неподобний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
7. неподобний — Неподо́бний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. неподобний — Неподобний, -а, -е 1) Несходный, непохожій. 2) Несообразный, не такой какъ слѣдуетъ. Пусти ж мене, пусти ж мене, подолянко, на піч! — «Ой не пущу, ой не пущу: неподобная річ». н. п. Бо' зна' що кажеш, Іване, неподобне! Лохв. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка