Значення в інших словниках
-
обапіл —
оба́піл іменник чоловічого роду дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж; розпиляна вздовж колода
Орфографічний словник української мови
-
обапіл —
[обап'іл] -пола, м. (на) -пол'і, мн. -полие, -пол'іў
Орфоепічний словник української мови
-
обапіл —
-пола, ч. 1》 Дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж. 2》 Розпиляна вздовж колода, розпиляний стовбур дерева.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
обапіл —
ОБА́ПІЛ, ОБА́ПОЛ, пола, ч. 1. Дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж. Поверх нашвидку зроблених верстатів лежали обаполи, глиці, а по них ритмічно човгали фуганки (І. Кириленко); Подвір'я ..
Словник української мови у 20 томах
-
обапіл —
ОБА́БІЧ присл. (з обох боків), ОБІ́РУЧ рідше, ПОО́БІЧ рідше, ОБА́ПОЛИ рідше. Обабіч шосейної дороги виднілись уже жовті, осінні гаї (з журналу); Дерева обіруч стояли голі (О. Гончар); Пообіч стежечки схилились айстри (Л.
Словник синонімів української мови
-
обапіл —
ОБА́ПІЛ, пола, ч. 1. Дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж. Поверх нашвидку зроблених верстатів лежали обаполи, глиці, а по них ритмічно човгали фуганки (Кир., Вибр.
Словник української мови в 11 томах