окіл —
Округа (колишня більша адміністративна одиниця в Австрії) [IV]
Словник з творів Івана Франка
окіл —
окі́л 1 іменник чоловічого роду околиця окі́л 2 прислівник навкруги незмінювана словникова одиниця рідко окі́л 3 прийменник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
окіл —
I околу, ч. 1》 розм. Навколишня місцевість; околиця. Окіл точки мат. — будь-яка відкрита множина, елементом якої є дана точка; одне з основних понять у топології. 2》 рідко. Оточення, товариство. 3》 діал. Постава, зовнішній вигляд. 4》 іст., зах. Округ.
Великий тлумачний словник сучасної мови
окіл —
ОКІ́Л¹, око́лу, ч. 1. розм. Навколишня місцевість; околиця. Не сумуй, що листя Сиплеться додолу: Знов зазеленіє По всьому околу (П. Грабовський); З розмов, з чуток, з усіх ознак Дізнався посланий козак, Що вирядив на цей окіл Свої роз'їзди Радзівілл (М.
Словник української мови у 20 томах
окіл —
I. ОКО́ЛИЦЯ (місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось), ОКРУ́ГА, ОКРУГ рідше, КРУЖИНА́ рідко, ОКІ́Л розм., ОКО́ЛІЯ заст., О́КОЛО діал. Здобувши Богородчанську фортецю.., 1744...
Словник синонімів української мови
окіл —
Окі́л, око́лу, -лові, в -лі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
окіл —
ОКІ́Л¹, око́лу, ч. 1. розм. Навколишня місцевість; околиця. Не сумуй, що листя Сиплеться додолу: Знов зазеленіє По всьому околу (Граб.
Словник української мови в 11 томах
окіл —
Окіл, око́лу м. Окрестность, окружность. На увесь окіл є один чинбарь. О. 1862. І. 53. На ввесь окіл гукав. Греб. 361.
Словник української мови Грінченка