окіл
окі́л
I околу, ч.
1》 розм. Навколишня місцевість; околиця.
Окіл точки мат. — будь-яка відкрита множина, елементом якої є дана точка; одне з основних понять у топології.
2》 рідко. Оточення, товариство.
3》 діал. Постава, зовнішній вигляд.
4》 іст., зах. Округ.
5》 діал. Кільцеподібна огорожа з кілків.
II рідко.
1》 присл. Навкруги, навколо, довкола.
2》 прийм., з род. в. Вказує на розміщення кого-, чого-небудь навколо когось, чогось.
Великий тлумачний словник сучасної української мови