окіл

ОКІ́Л¹, око́лу, ч.

1. розм. Навколишня місцевість; околиця.

Не сумуй, що листя Сиплеться додолу: Знов зазеленіє По всьому околу (Граб., І, 1959, 219);

З розмов, з чуток, з усіх ознак Дізнався посланий козак, Що вирядив на цей окіл Свої роз’їзди Радзівілл (Бажан, Роки, 1957, 236);

Не топтати уже ніколи Надорельського рясту їм… І зостався в усім околі Із ровесників сам Охрім! (Вирган, В розп. літа, 1959, 61).

2. рідко. Оточення, товариство.

Їй здавалось, що для неї вже починається якесь інше життя і що вона чужа сьому околові (Л. Укр., III, 1952, 506).

3. діал. Постава, зовнішній вигляд.

Матня одрізнявся од усього товариства й норовом, і околом. Який завтовшки, такий завбільшки (Мирний, І, 1949, 260).

4. зах., іст. Округ.

Прихожі мужчини — були то селяни в строю, який носять бойки стрийського і станіславського околу (Фр., VIII, 1952, 321).

5. діал. Кільцеподібна огорожа з кілків.

Де вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив.., Там видно цегли ворох цілий (Греб., І, 1957, 121).

ОКІ́Л², рідко.

1. присл. Навкруги, навколо, довкола.

Смольний — штаб повстання й революції — давав себе відчувати за багато кварталів окіл (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 310).

2. прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на розміщення кого-, чого-небудь навколо когось, чогось.

Він знав, що окіл нього тільки муровані стіни, тільки кам’яна підлога (Ткач, Жди.., 1959, 34);

Цвірінчали горобці, дружно, стайно метушилися окіл подвір’я в старих грушах (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 152).

Значення в інших словниках

1. окіл — Округа (колишня більша адміністративна одиниця в Австрії) [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. окіл — окі́л 1 іменник чоловічого роду околиця окі́л 2 прислівник навкруги незмінювана словникова одиниця рідко окі́л 3 прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. окіл — Околиця; Р. оточення, товариство; Г. ІСТ. округа.  Словник синонімів Караванського
4. окіл — I околу, ч. 1》 розм. Навколишня місцевість; околиця. Окіл точки мат. — будь-яка відкрита множина, елементом якої є дана точка; одне з основних понять у топології. 2》 рідко. Оточення, товариство. 3》 діал. Постава, зовнішній вигляд. 4》 іст., зах. Округ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. окіл — ОКІ́Л¹, око́лу, ч. 1. розм. Навколишня місцевість; околиця. Не сумуй, що листя Сиплеться додолу: Знов зазеленіє По всьому околу (П. Грабовський); З розмов, з чуток, з усіх ознак Дізнався посланий козак, Що вирядив на цей окіл Свої роз'їзди Радзівілл (М.  Словник української мови у 20 томах
6. окіл — I. ОКО́ЛИЦЯ (місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось), ОКРУ́ГА, ОКРУГ рідше, КРУЖИНА́ рідко, ОКІ́Л розм., ОКО́ЛІЯ заст., О́КОЛО діал. Здобувши Богородчанську фортецю.., 1744...  Словник синонімів української мови
7. окіл — Окі́л, око́лу, -лові, в -лі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. окіл — Окіл, око́лу м. Окрестность, окружность. На увесь окіл є один чинбарь. О. 1862. І. 53. На ввесь окіл гукав. Греб. 361.  Словник української мови Грінченка