печаль —
ПЕЧА́ЛЬ, і, ж. 1. Те, що засмучує кого-небудь, завдає комусь горя, журби. Іноді така печаль Обступить душу, аж заплачу (Т. Шевченко); – Чи місяць світить, чи сонце гріє, на моєму серденьку туга та печаль (І.
Словник української мови у 20 томах
печаль —
СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм.
Словник синонімів української мови
печаль —
ПЕЧА́ЛЬ, і, ж. 1. Те, що засмучує кого-небудь, завдає комусь горя, журби. Іноді така печаль Обступить душу, аж заплачу (Шевч., II, 1963, 228); — Чи місяць світить, чи сонце гріє, на моєму серденьку туга та печаль (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
печаль —
Печаль, -лі ж. Печаль. Журба-печаль з ніг валяє. Грин. III. 392. Лучче ж умерти, ніж з немилим жити, сохнути з печалі, що-дня сльози лити. Мет. 71.
Словник української мови Грінченка