рецидив

Вороття, поворот, (тифу) повернення, повторення; ЮР. повторне скоєння злочину; мн. РЕЦИДИВИ, (поганства) залишки, пережитки.

Значення в інших словниках

1. рецидив — рециди́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рецидив — -у, ч. 1》 мед. Повернення або повторення хвороби в типовій формі зразу після одужання або в період одужання. 2》 Повторний вияв чого-небудь. 3》 юр. Повторне (чи неодноразове) вчинення злочину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рецидив — Наворот, зворот, повтор  Словник чужослів Павло Штепа
4. рецидив — РЕЦИДИ́В, у, ч. 1. мед. Повернення або повторення хвороби в типовій формі відразу після одужання або в період одужання. Особливо небезпечні для здоров'я дитини наступні приступи (рецидиви) хвороби [ревматизму]...  Словник української мови у 20 томах
5. рецидив — рециди́в (від лат. recidivus – той, що відновлюється) 1. Повернення хвороби, її повторення в типовій формі зразу після одужання або в період одужання. 2. юрид. Повторне (чи не одноразове) вчинення злочину. 3. Повернення, повторення будь-якого явища після удаваного його зникнення.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. рецидив — Повернення до злочинної діяльності, повторне вчинення певного злочину особою, раніше покараною за подібне правопорушення.  Універсальний словник-енциклопедія
7. рецидив — Рециди́в, -ву; -ди́ви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. рецидив — РЕЦИДИ́В, у, ч. 1. мед. Повернення або повторення хвороби в типовій формі зразу після одужання або в період одужання. Особливо небезпечні для здоров’я дитини наступні приступи (рецидиви) хвороби [ревматизму]...  Словник української мови в 11 томах
9. рецидив — рос. рецидив повторне здійснення злочину особою, яка раніше відбула покарання за такий самий або за інший злочин.  Eкономічна енциклопедія