розпусний

Розпутній, блудливий, блудний, кн. аморальний; (- манери) содомський; (- пісню) НЕПРИСТОЙНИЙ; п! РОЗБЕЩЕНИЙ.

Значення в інших словниках

1. розпусний — розпу́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розпусний — -а, -е. 1》 Який зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя. || Сповнений розпусти; непристойний. Розпусний дім — те саме, що Дім розпусти (див. дім).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпусний — РОЗПУ́СНИЙ, а, е. 1. Який зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя. Ярославна захищає скривджену дівчину від кривдника – розпусного князя Галицького (М.  Словник української мови у 20 томах
4. розпусний — АМОРА́ЛЬНИЙ (який не має моральних підвалин, позбавлений моралі), НЕМОРА́ЛЬНИЙ, ІММОРА́ЛЬНИЙ книжн. Аморальна людина; Неморальний вчинок; Імморальна поведінка. — Пор. 1. розпу́сний.  Словник синонімів української мови
5. розпусний — Розпу́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розпусний — РОЗПУ́СНИЙ, а, е. 1. Який зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя. Ярославна захищає скривджену дівчину від кривдника — розпусного князя Галицького (Рильський, III, 1956, 363)...  Словник української мови в 11 томах