самоук

див. ОСВІЧЕНИЙ; як ім. самовчений.

Значення в інших словниках

1. самоук — самоу́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. самоук — див. умілий  Словник синонімів Вусика
3. самоук — -а, ч. 1》 Той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника. 2》 у знач. присл. самоуком. Самостійно, без систематичного навчання, без керівництва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. самоук — САМОУ́К, а, ч. 1. Той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника. В листах надсилають мені й ноти, написані обдарованими самоуками (П. Тичина); Він [Т.  Словник української мови у 20 томах
5. самоук — САМОУ́К (той, хто навчився чому-небудь самостійно), САМОУ́ЧКА розм. Пензлі самоуків малювали і реальний світ і уявний, декоративна пишнота знаходила місце поряд з гарним смаком (В. Логвиненко); Скульптор-самоучка.  Словник синонімів української мови
6. самоук — САМОУ́К, а, ч. 1. Той, хто навчився чого-небудь самостійно, без систематичного навчання, без керівника. Самоук.. Федотов.. став основоположником критичного реалізму в російському живописі (Рад. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. самоук — Самоук, -ка м. Самоучка. Желех.  Словник української мови Грінченка