квапити —
-плю, -пиш; мн. кваплять; недок., перех. і без додатка. 1》 Спонукати кого-небудь робити щось швидше; підганяти. 2》 у що, діал. Пхати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
квапити —
КВА́ПИТИ, плю, пиш; мн. ква́плять; наказ. сп. квап; недок., кого і без прям. дод. 1. Спонукати кого-небудь робити щось швидше; підганяти (у 1 знач.). До Салерна лагодиться Генріх, Квапить слуг, за гори рветься духом (І.
Словник української мови у 20 томах
квапити —
КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм.
Словник синонімів української мови
квапити —
КВА́ПИТИ, плю, пиш; мн. ква́плять; недок., перех. і без додатка. 1. Спонукати кого-небудь робити щось швидше; підганяти. До Салерна лагодиться Генріх, Квапить слуг, за гори рветься духом (Фр.
Словник української мови в 11 томах
квапити —
Квапити, -плю, -пиш гл. 1) Торопить. Желех. 2) Совать. Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду. Гліб.
Словник української мови Грінченка