повільний

(який уповільнено здійснюється) неспішний, нешвидкий, спокійний, неквапливий, розтягнутий, (з байдужістю) сонний, млявий, (про рух) тихий, кволий, лінивий, марудний.

Значення в інших словниках

1. повільний — пові́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повільний — (рух) тихий, не швидкий; (хто) неквапливий, млявий; (- дію) довгочасний, тягучий; (- смерть) поступовий; (жест) плавкий, м'який, не різкий.  Словник синонімів Караванського
3. повільний — див. вайлуватий  Словник синонімів Вусика
4. повільний — [поув’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. повільний — -а, -е. 1》 Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; прот. швидкий. || Який триває довгий час; довгочасний. || Який впливає протягом тривалого часу. || Який настає не зразу; поступовий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. повільний — Пові́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. повільний — ПОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; протилежне швидкий. Холод зачав добре заглядати до буди. Дошкулював він і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Н.  Словник української мови у 20 томах
8. повільний — повільний помірний (ст): Дусити м'ясо треба на повільному вогні, аж зм'якне (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. повільний — ЗАБАРНИ́Й (про людину — який бариться, робить щось не поспішаючи), ЗАБА́РЛИВИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕКВАПНИ́Й, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, ЗАГА́ЙНИЙ, НЕХАПЛИ́ВИЙ розм. Забарнії гості забарилися в хаті (Словник...  Словник синонімів української мови
10. повільний — ПОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; протилежне швидкий. Холод зачав добре заглядати до буди. Дошкулював він і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах