Словник української мови в 11 томах

повільний

ПОВІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; протилежне швидкий.

Холод зачав добре заглядати до буди. Дошкулював він і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Кобр., Вибр., 1954, 80);

Повільне відмирання природи, іній на деревах і срібна паморозь у степах веселили, бадьорили людей (Скл., Хазяїни, 1948, 132);

// Який триває довгий час; довгочасний.

Люди.. вели повільні, нудні розмови, так, для штуки, аби не проспати черги (Тют., Вир, 1964, 145);

// Який впливає протягом тривалого часу.

Відповідно до швидкості дії проявники поділяються на надшвидкісні, швидкі, нормальні і повільні (Довідник фот., 1959, 111);

// Який настає не зразу; поступовий.

В Тюмені їх [переселенців] чекала звістка, подібна до засуду на повільну голодну смерть: через мілководдя пароход [пароплав] не йшов (Л. Укр., V, 1956, 70).

На пові́льному вогні́ — на вогні, який довго, слабо горить.

2. Неквапливий, млявий.

Я, бачите, зроду повільний собі, а Хома — то прудке, як іскра (Фр., І, 1955, 68);

На сизі ще від мулу оболоні Гонив повільних буйволів орач (Бажан, Вибр., 1940, 178);

// Який нешвидко рухається; малорухомий.

Діти побігли вперед до сливок, постойкуючи [очікуючи] по хвилинці на чоловіка-орендаря, що йшов однаковим кроком із повільнішим товаришем (Коб., III, 1956, 528);

Аркадій Валеріанович.. попереду бачить валку саней. Вона пливе глибоко вибитою дорогою, повільна, чорна (Стельмах, І, 1962, 45);

// Рівний, без різких переходів; плавний, розмірений (про звуки, мову, рухи і т. ін.).

Його все гніває, все дратує: і той Савченко з вічними жартами.., і Савченків робітник, якого Тихович так любить, а проте не може спокійно дивитись на його повільні рухи (Коцюб., І, 1955, 209);

На задній підводі хтось співав. Повільний, журливий спів далеко лунав над імлистими луками… (Гончар, III, 1959, 183).

3. рідко. Положистий, некрутий.

Холодна гора височенна, а схилок у долину повільний і рівненький (Вовчок, VI, 1956, 310).

4. діал. Помірний.

Торік зима була повільна (Сл. Гр.).

5. діал. Вільний.

6. діал. Нетісний (про одяг, взуття).

Шапка повільна (Сл. Гр.).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. повільний — (який уповільнено здійснюється) неспішний, нешвидкий, спокійний, неквапливий, розтягнутий, (з байдужістю) сонний, млявий, (про рух) тихий, кволий, лінивий, марудний.  Словник синонімів Полюги
  2. повільний — пові́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. повільний — (рух) тихий, не швидкий; (хто) неквапливий, млявий; (- дію) довгочасний, тягучий; (- смерть) поступовий; (жест) плавкий, м'який, не різкий.  Словник синонімів Караванського
  4. повільний — див. вайлуватий  Словник синонімів Вусика
  5. повільний — [поув’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  6. повільний — -а, -е. 1》 Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; прот. швидкий. || Який триває довгий час; довгочасний. || Який впливає протягом тривалого часу. || Який настає не зразу; поступовий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. повільний — Пові́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. повільний — ПОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; протилежне швидкий. Холод зачав добре заглядати до буди. Дошкулював він і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Н.  Словник української мови у 20 томах
  9. повільний — повільний помірний (ст): Дусити м'ясо треба на повільному вогні, аж зм'якне (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. повільний — ЗАБАРНИ́Й (про людину — який бариться, робить щось не поспішаючи), ЗАБА́РЛИВИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕКВАПНИ́Й, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, ЗАГА́ЙНИЙ, НЕХАПЛИ́ВИЙ розм. Забарнії гості забарилися в хаті (Словник...  Словник синонімів української мови