Значення в інших словниках
-
брехунець —
брехуне́ць іменник чоловічого роду, істота брехун — про людину розм.
Орфографічний словник української мови
-
брехунець —
-нця, ч., розм. 1》 Зменш. до брехун. 2》 заст., ірон. Адвокат. 3》 розм. Невеликий дворовий песик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
брехунець —
БРЕХУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. 1. Зменш. до бреху́н. [Лучицька:] Кого це ви, няню, допіру виганяли та ще й брехунцем налаяли? (М. Старицький); [Романюк:] Треба допомогти гостям, щоб зустрічались не з якими-небудь брехунцями, а з людьми достойними (О.
Словник української мови у 20 томах
-
брехунець —
брехуне́ць 1. радіоточка, стаціонарне радіо (ср, ст) 2. ірон., Знев. адвокат (ст)|| = адвокат
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
брехунець —
Нця, ч. Радіоточка.
Словник сучасного українського сленгу
-
брехунець —
1 (-нця) ч.; крим., мол.; жарт. Радіо. Зранку й увечері "брехунець" грав новий гімн, створений відомим гімнотворцем сучасності <...> (І. Павлюк Біографія дерева). ПСУМС, 9; СЖЗ, 20. 2 (-нця) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган.
Словник жарґонної лексики української мови
-
брехунець —
БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм.
Словник синонімів української мови
-
брехунець —
Брехуне́ць, -нця́, -нце́ві, -нцю́! -хунці́, -нці́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
брехунець —
БРЕХУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. 1. Зменш. до бреху́н. [Лучицька:] Кого це ви, няню, допіру виганяли та ще й брехунцем налаяли? (Стар., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
брехунець —
Брехунець, -нця м. 1) ум. отъ брехун. 2) Адвокатъ (насмѣшливо). Брехунець в судах забреше. Щог. В. 54.
Словник української мови Грінченка