брехунець
1
(-нця) ч.; крим., мол.; жарт. Радіо. Зранку й увечері "брехунець" грав новий гімн, створений відомим гімнотворцем сучасності <...> (І. Павлюк Біографія дерева). ПСУМС, 9; СЖЗ, 20.
2
(-нця) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. — Не обманюй, будь ласка. Бо я тобі зараз його відкушу. — Кого? — запитую я. — Брехунця, — каже Рита (В. Шкляр, Елементал).
Короткий словник жарґонної лексики української мови